Батькам

Що повинні знати батьки, у яких діти мають затримку психічного розвитку та тяжкі порушення мовлення

 

Затримка психічного розвитку (ЗПР) – одна з найвідоміших абревіатур в сучасному світі. Особливо часто нею користуються люди, у яких є діти. Останнім часом вона все частіше з’являється в дитячих медичних картах. Затримка психічного розвитку у дітей є складним порушенням, при якому в різних дітей страждають різні компоненти їх психічної, психологічної і фізичної діяльності.

Причини ЗПР.

  1. Біологічні:

патологія вагітності (важкі токсикози, інфекції, інтоксикації і травми), внутрішньоутробна гіпоксія плода;

недоношеність;

асфіксія і травми при пологах;

захворювання інфекційного, токсичного і травматичного характеру на ранніх етапах розвитку дитини;

генетична обумовленість.

  1. Соціальні:

тривале обмеження життєдіяльності дитини;

несприятливі умови виховання, часті психотравмуючі ситуації в житті дитини.

Відзначаються також різні варіанти поєднання декількох чинників різного походження.

Заняття для дітей із ЗПР, які відвідуються навчальні заклади, мають бути як загальнорозвиваючі, що проводяться вихователем, так і корекційно-розвивальні, що проводяться фахівцем (логопедом, дефектологом).

Школярі з ЗПР не готові до навчання в школі, так як у них не сформовані знання, уміння та навички, необхідні для засвоєння шкільної програми. В результаті діти не здатні опанувати читанням, письмом, рахунком без кваліфікованої допомоги. Викликає утруднення дотримання норм поведінки, прийнятих у школі. Ослаблена нервова система тільки погіршує ці труднощі. Швидке стомлення, зниження працездатності, нездатність завершити розпочату справу, яскраво характеризують школярів із ЗПР. Багато хто з таких дітей мають проблеми із зоровим, слуховим і тактильним сприйняттям.

Мовлення відіграє одну з головних ролей в психічному розвитку, у формуванні мислення і у всій психічній діяльності дітей в цілому. Поява мовлення в пізнавальній діяльності дітей веде до обширної перебудови всіх базових психічних процесів, притаманних їм на даних етапах розвитку. Власне процес засвоєння мови визначає розвиток і вдосконалення основних розумових операцій (аналіз і синтез, порівняння та узагальнення, абстракція). У процесі формування і становлення психічного розвитку дітей, мовлення грає воістину важливу роль.

Саме тому, дуже часто, затримка психічного розвитку супроводжується різноманітними проблемами з мовленням. Даний феномен отримав назву ЗПМР (затримка психомовного розвитку) і характеризується тим, що у дитини спостерігається не тільки порушення мови, але і розлад емоційного плану, а також розумового розвитку в цілому. Дитина не здатна чітко розуміти і виконувати адресовані їй прохання, погано і мало розмовляє, не емоційна.

При затримці психомовного розвитку процес розвитку мовлення відрізняється від норми лише темпами, а переходи з однієї стадії розвитку мовлення на іншу часто мають стрибкоподібний характер, що властиво і дітям без порушень. Саме даний факт дозволяє зробити висновок, що рання діагностика і своєчасне лікування допоможуть подолати наявні порушення ще до надходження дитини в школу.

Фахівці, необхідні для корекції затримки психічного розвитку:

Дефектолог

Логопед

Психолог

 

Загальне  недорозвинення  мовлення

До цієї групи порушень належать моторна та сенсорна алалії, складні форми дизартрії та ринолалії, порушення мовлення у дітей з незначними відхиленнями у розумовому розвитку. Цей діагноз ставлять дітям після 3 років.

Виділяють чотири рівні загального недорозвитку мовлення:

І рівень ЗНМ

Мовлення дитини цілком відсутнє або ж спостерігають лише невелику кількість звичайних чи “спрощених” слів:

звуконаслідування: “му” замість корова, “ав” замість собака;

називання лише одного чи кількох складів слова: “ча” замість чай, “ка” замість каша, “ина” замість машина тощо;

грубі спотворення складової та звукової структури слова, додавання, пропуски, перестановки складів слова: “бадан” замість барабан тощо; спрощення слів до кількох звуків “лісапет” замість велосипед.

У мовленні дітей повністю відсутні речення. У спілкуванні з оточуючими вони віддають перевагу жестам і міміці.

II рівень ЗНМ

Словниковий запас дитини невеликий. У ньому представлені слова різних частин мови: іменники, дієслова, прикметники. Проте цей словник обмежений лише словами повсякденного вжитку. Дитина використовує у мовленні прості речення з 2-3 слів. Однак у їхньому граматичному оформленні вона припускається грубих помилок. А саме:

 неправильне вживання більшості відмінкових закінчень, заміни всіх відмінкових форм називним відмінком;

пропуски членів речення;

порушення узгодження прикметників, іменників, дієслів, займенників у роді, числі, відмінку;

ігнорування прийменників і сполучників.

У звуковимові спостерігається багато помилок, пов’язаних зі спотвореною вимовою звуків, пропусками, перестановками, замінами та змішуванням звуків.

III рівень ЗНМ

Дитина володіє розгорнутим фразовим мовленням. Вона може підтримати розмову, відповісти на запитання, поставлені дорослим, скласти речення і навіть невеличке оповідання за малюнком.

Однак відзначається бідність словника: неточності використання слів, переважання у словнику іменників та дієслів за обмеженості прикметників, прислівників, прийменників, сполучників та інших частин мови. Діти використовують у мовленні переважно прості поширені речення і майже не користуються складними реченнями зі сполучниками.

Спостерігається багато помилок граматичного оформлення речень, більшість з яких дитина може виправити, якщо на них звернути її увагу. Звуковимова порушена частково. Трапляються лише окремі вади у вимові найбільш складних звуків, помилки, пов’язані з диференціацією (розрізненням) окремих близьких за звучанням та артикуляцією звуків або ж труднощі автоматизації (вільного, правильного, самостійного використання у мовленні вже поставлених звуків).

 

IV рівень ЗНМ, або нерізковиражений загальний недорозвиток мовлення (НЗНМ)

Цей рівень ЗНМ почали виділяти порівняно недавно, оскільки збільшилася кількість дітей з вадами мовлення, які приходять до школи після масових дитячих садків. Цей діагноз ставлять дітям після 5 років 6 місяців — 6 років. Усне мовлення дитини з IV рівнем ЗНМ у цілому максимально наближене до норми. Спостерігаються лише поодинокі помилки, пов’язані з неточностями вживання окремих слів, деяких відмінкових закінчень і прийменників, певні помилки словотвору. Проте ретельніше обстеження, проведене логопедом, дає змогу виявити у дитини низький рівень готовності до засвоєння у школі читання, письма та теоретичних знань з рідної мови. Недоліки мовлення при НЗНМ досить специфічні, тому виявити їх може лише логопед.

Для дітей, які мають діагноз ЗНМ, створено багато логопедичних груп при спеціальних і масових дитячих садках. Якщо корекція розпочата вчасно (з 3-4 років), то у більшості випадків до початку шкільного навчання порушення мовлення вдається повністю подолати, після чого дитина може вступати до загальноосвітньої школи. І лише у випадках складної мовленнєвої патології навчання має продовжитися у спеціальній загальноосвітній школі для дітей з тяжкими порушеннями мовлення. При нерізковираженому загальному недорозвиткові мовлення (IV рівень ЗНМ, або НЗНМ) корекційна робота проводиться протягом року, після чого дитина може успішно навчатися в масовій школі.