• Дитина повинна знати, що вимагають від неї батьки, що в її поведінці задовольняє їх, а що – ні. Усі свої претензії батьки мають аргументувати за вимогами.
• Не можна карати дитину за те, чого вона не знала, відповідальність за скоєне має ґрунтуватись на її розумінні.
• Перш ніж щось вимагати від дитини, треба впевнитися, що на це вона здатна.
• Не можна карати дитину за поведінку, коли немає навмисного супротиву – слід розрізняти дитячу безпорадність і лиху непокору. Безпорадність спричинюється забудькуватістю, помилками і випадковостями. Лиха непокора – то вже обміркований акт, відмова визнавати батьківську владу. Вона виявляється лише тоді, коли дитина знає, що хочуть від неї батьки, проте чинить навпаки.
• Щоразу після владнання конфлікту треба пригорнути і приголубити дитину, показати їй свою любов.
• У стосунках з дітьми слід керуватися любов’ю до них.
• Не принижувати гідність дитини фізичними покараннями, які порушують її права як члена сім’ї й суспільства та засвідчують власне безсилля батьків та вихователів.

Головні принципи родинного виховання дітей